Велицькі

ВЕЛИЦЬКІ (Кожановичі-Велицькі, Weliccy, Kożanowiczowie Weliccy) – князівський рід власного герба, у XV–XVІI ст. землевласники Володимирського і Луцького повітів Волинського воєводства.

Родове гніздо – село Велицьк Володимирського повіту Волинського воєводства (нині Ковельського району Волинської області).

За припущенням Юзефа Вольфа, нащадки князів Ярославських. Наталя Яковенко зараховує Велицьких до князів невідомого походження. Засновником роду був кн. Григорій Кожанович, який у першій половині XV ст. отримав привілей на Велицьк від великого князя Свидриґайла. Його син Іван Велицький помер після 1545 р. Від дружини, ім’я якої досі залишається невідомим, мав двох синів – Федора та Василя.

Нащадками Федора Івановича Велицького († після 1536) були його син Дмитро († між 1557 і 1572) та онука Марина († після 1617), дружина московського емігранта Гаврила Кайсарова-Колодежинського.

Василь Іванович Велицький († у першій половині 1540-х) був одружений двічі: спочатку з Уляною Єловичівною, а після її смерті з кн. Фрузиною (Єфросинією) Збаразькою († 1591 або 1592). Діти Василя: Мартин та Настасія († між 1561 і 1568), дружина луцького повітника Маська Шпаковського.

У шлюбі з Катериною Бокіївною-Печихвостською Мартин Велицький († 1589 або на початку 1590) народив дочку Богдану († між 1609 і 1619), дружину зем’янина Брацлавського воєводства Федора Шашковича-Вишковського. З п’яти дітей, які народилися у цьому шлюбі Кристина († 1651) вийшла заміж за Яна Єрлича († 1643), рідного брата автора відомої сімейної хроніки Яна (Якима) Єрлича. Рідним братом Богдани Мартинівни міг бути Андрій Велицький, котеленський урядник кн. Романа Ружинського († після 1613).

На думку Наталі Яковенко, рід продовжили нащадки Андрія Мартиновича, що втратили князівський титул.

Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 26, оп. 1, спр. 7, арк. 189-190 зв.; Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки XIII-XVI ст. – Харків, 2009. – С. 236.

Література:
Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895. – S. 184, 548-549; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. – Київ, 2008. – С. 368.

Ігор Тесленко

[prisna-google-website-translator]